Меморіальна книга Мізоча, Книга Ізкор, була опублікована в 1960 році в пам'ять про 1700 єврейських мешканців цього міста, які загинули під час Голокосту. Книга є літературним меморіалом, який документує життя, що зникло в незбагненному жаху під час варварського масового вбивства громади 12 жовтня 1942 року. Координаторами оригінального видання були Ашер Бен-Оні та його земляки, колишні мешканці Мізоча в Ізраїлі, товариство взаємодопомоги людей, які мали спільне коріння в рідному місті. Щоб укласти цю книгу, редактори звернулися до тих, хто народився і виріс в Мізочі та емігрував у безпечне місце за десятиліття до війни, а також до небагатьох євреїв із цього міста, які залишилися в ньому та вижили.

Коли книга була опублікована у 1960 році, редактори звернулися до читачів: «Пам'ятайте! Нехай образи дорогоцінних імен тих, хто вашої плоті та крові, пройдуть перед очима вашої душі. Вони повернуться і будуть жити перед вами, а спогади про них залишаться у вашому серці».

Я дізнався про існування цієї книги з надією, сподіваючись почути про своє сімейне коріння та місце, де виросли мої дідусі та бабусі, а також з величезним і непереборним трепотом щодо жахливої долі їхніх братів і сестер, племінниць, племінників і двоюрідних братів та сестер. Оскільки оригінальна книга була опублікована на івриті та їдиш, переклад матеріалу став необхідністю для мене, моїх родичів та інших людей в англомовному світі, які прагнуть зрозуміти цю багату та важку спадщину.

Дві дуже дивовижні речі відбулися під час перекладу меморіальної книги Мізоча, і кожна по-своєму надає нового життя та актуальності втраченій єврейській громаді Мізоча. По-перше, замість того, щоб збирати кошти та наймати професійного перекладача, як це було зроблено для інших книг Ізкор, я звернувся до викладачів мов і студентів університетів по всій території Сполучених Штатів, і результат був приголомшливим. Прагнення цих молодих людей зануритися в розповіді оригінальних авторів стало свідченням їхньої любові до цієї роботи. Перекладаючи, вони подумки ходили вулицями і полями Мізоча, об'єднувалися в молодіжні групи, ховалися в лісах і були свідками незбагненної трагедії.

Разом зі своїми викладачами студенти вивіряли кожне слово перекладу, щоб воно відповідало оригінальному тексту та було зрозумілим в сучасному англійському тексті. Відділені чотирма поколіннями, ці молоді люди налагодили глибокий зв'язок з авторами, яких вони перекладали. Ці перекладачі тепер є частиною історії і будуть носіями цієї історії протягом свого життя. Я прошу вибачення у всіх них за безсонні ночі, коли вони відтворювали ці історії, але це наш спільний тягар і обов'язок пам'ятати, і я кажу їм: ви всі тепер також мешканці Мізоча.

По-друге, іншою несподіваною частиною цієї подорожі є історія, яку мої дідусі і бабусі ніколи не могли б собі уявити, історія про те, як Україна змінилася за десятиріччя після Шоа. За життя моїх дідів і бабусь Мізоч був частиною Російської імперії, потім Польщі, а після війни – України. Але вони ніколи не вважали себе ні росіянами, ні поляками, ні українцями. У цих етноцентричних координатах мої дідусі і бабусі були – перш за все – євреями. Мої дідусі і бабусі ніколи не могли б уявити багатонаціональну демократію в Україні, не кажучи вже про таку, яка обрала єврея своїм президентом.

У міру того, як меморіальна книга Мізоча була перекладена англійською мовою, вона також перекладалася українською мовою. Професор історії Роман Михальчук з Рівненського державного гуманітарного університету передає вітання з Мізоча, він зробив збереження та розуміння втраченої єврейської громади Мізоча пристрасною метою своєї кар'єри. Разом зі своїм колегою, професором мов Дмитром Аладьком, різноманітні матеріали, включно з моєю власною сімейною історією, було перекладено українською мовою для використання в програмах з виховання толерантності та боротьби з антисемітизмом, ксенофобією та расизмом. Їхня праця підкреслює зміни в сучасній Україні, появу незалежної багатонаціональної демократії.

Зараз ви читаєте цю книгу, і я хочу поділитися уривком, який пам'ятаю з дитинства, уривком із Пасхальної Агади. В Агаді сказано: «У кожному поколінні кожна людина повинна дивитися всередину себе так, ніби вона особисто була серед тих, хто вийшов з Єгипту». Так само я прошу читачів цієї Книги Ізкор сприйняти цю книгу так, ніби вони особисто були частиною цієї трагедії. Це наша історія. Агада також навчає: «З кожною епохою поняття свободи стає все ширшим, розширюючи горизонти для кращого та більш етичного життя, і кожне покоління зобов'язане робити свій внесок у це зростання, інакше ідеали людства стають застійними та нерухомими». У той час як автори цих розповідей справедливо засуджують жахливі злочини багатьох своїх сусідів під час Голокосту, було б великою помилкою приписувати слабкості та гріхи цих предків комусь із тих, хто живе сьогодні.

Нехай ця оповідь про Мізоч навчить нас усіх, і ми знайдемо сили боротися з тиранією та захищати покірних і беззахисних в наш час. Ніколи знову.

З глибокою вдячністю я дякую професорам і студентам за їх відданість у перекладі цих матеріалів для англомовних читачів. Їхня участь в цьому проекті була для мене джерелом натхненням, і я завжди буду вдячний за можливість бачити історію Мізоча, увіковічену їхньою працею та пронесену ще одним поколінням у своїх серцях:

Професор Оріан Закай, Університет Джорджа Вашингтона, Вашингтон, студенти – Корі Фойєр і Йонатан Альтман-Шафер.

Професор Іцик Готтесман, Університет штату Техас в Остіні, студент – Клер Педжетт.

Професор Наомі Соколофф, Університет штату Вашингтон, Сіетл, студенти – Ніда Кіалі, Ейден Харель Брюер, Калеб Білодо, Ноа Ецион, Офір Горовіц, Адам Ламб, Гейбріель Купер, Шира Зур, Йона Сільверстейн і професор Хадар Хаззам-Горовіц. Також щира подяка професору Ору Роговіну з Університету Бакнелла за його підтримку команди Університету штату Вашингтон.

Даніель Шварц, Єврейська денна школа в Денвері, студенти – Айзек Маковскі, Джошуа Метцель і Семюел Ротенберг.

В Україні я щиро дякую професору Рівненського державного гуманітарного університету Роману Михальчуку за його візію запропонувати переклад цієї книги українською мовою, а також за його невпинні зусилля в боротьбі з антисемітизмом, ксенофобією та расизмом. Своєю професійною та гуманітарною діяльністю він зберігає пам'ять про єврейську громаду.

З величезною вдячністю я дякую професору Рівненського державного гуманітарного університету Дмитру Аладьку за його професійну майстерність і відданість перекладу україномовної версії. Значна частина його роботи відбувалася в той самий час, коли Росія почала свій жорстокий напад на Україну. Його листи на мою електронну пошту з перекладеними розділами також містили розповіді про ракетні обстріли в Рівному, описи загибелі й руйнувань в регіоні та історії щоденних повітряних тривог. Я уявляю, як він перекладав протягом нескінченних годин в бомбосховищі, вдивляючись в екран свого ноутбука. Я також дякую йому за дружбу та думки про сучасну Україну.

Ця робота не була б можливою без підтримки організації JewishGen. Ця неприбуткова організація забезпечує базу для перекладу книг Ізкор, інфраструктуру для розміщення матеріалів в інтернеті, а нещодавно додала програму для перетворення інформації в друковані книги.

Я щиро дякую Ленсу Акерфельду, директору Yizkor Book, за його керівництво, яке дозволило завершити цей проект. Завдяки співпраці з волонтерами JewishGen Максом Дж. Хеффлером і Джейсоном Холлгартеном усі документи в цій книзі були належним чином відформатовані для публікації в інтернеті. Також дякую Сондрі Еттлінгер за копіювання фотографій оригінальної книги, що дозволило додати їх до онлайн проекту.

Я також висловлюю свою вдячність тим працівникам та волонтерам JewishGen, хто займався перекладом до того, як я взяв на себе відповідальність бути координатором проекту. Іохаведа Клаузнер виконала переклад «Змісту», Натен Гейбріель переклав підписи до фотографій та «Перелік фотографій», Беріл Бейлсон переклала списки мучеників гетто Мізоча і Дерманя, а коли я помітив прізвище свого дідуся в підписах до фотографій, Іцхок Цві Маргаретен люб'язно переклав уривок про родину дядька мого діда.

Читачів, які цікавляться додатковою інформацією про єврейську громаду Мізоча, зацікавить веб-сайт JewishGen KehilaLinks https://kehilalinks.jewishgen.org/Mizoch/, де розміщено декілька додаткових сімейних історій, які не були опубліковані в оригінальній Книзі Ізкор.

Список жертв, включений у цей переклад, взято з оригіналу Книги Ізкор. З 1960 року додаткові свідчення були додані та зібрані в Яд Вашем, Всесвітньому центрі пам'яті жертв Голокосту. Центральну базу даних імен жертв Шоа можна знайти за адресою https://yvng.yadvashem.org/, де користувач може ввести назву міста Мізоч, щоб переглянути оновлений список записів.

Лоуренс Браун
Вашингтон.
Серпень 2022 р.

  Мізоч, Україна     Yizkor Book Project     JewishGen Home Page

Copyright © 1999-2024 by JewishGen, Inc.
Updated 29 Sep 2022 by JH